З ДОСВІДУ

НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОЇ

                РОБОТИ

         Провідна риса моєї вчительської діяльності - віра в кожну дитину. Я стараюсь передати цю віру в свої сили вихованцям. Поза увагою у мене не залишається жоден учень. Я знаю здібності, нахили, вади кожного, розвиваю природний потяг до знань.

          Вважаю, що вчитель - не лише професія, а й покликання, і, мабуть, найпотрібніша  якість для вчителя - терплячість, уміння володіти собою в критичні моменти.

         Головним вважаю формування у своїх вихованців позитивного ставлення до навчання. Зацікавлюю учнів застосуванням різноманітних дидактичних матеріалів, інтерактивними методами навчання, нетрадиційними уроками. Старанно готуюсь до уроків, продумую методи і прийоми, добираю наочні посібники, відомості з Інтернету, роздатковий матеріал.

         Постійно спонукаю вихованців зіставляти, порівнювати, розвиваю пізнавальну активність, творче мислення, виховую самостійність.

         Прагну, щоб уроки були цікавими. Зважаючи на дитячу психологію, на службу уроку ставлю казку. В сюжетах, які нерідко придумую сама, оживають «сухі» правила граматики і стають близькими і зрозумілими учням.

         У формах і методах моєї роботи старанно відшліфовую прийоми для розвитку пізнавальних здібностей учнів. Практикую диференційований підхід у навчанні й вихованні окремих школярів, а також створення проблемних ситуацій, прищеплюю дітям навички самовиховання, самовдосконалення.

         Якою б не була тема виховного заходу чи бесіди, в методиці їх проведення панують гра, пошукова діяльність, змагання. Діти відчувають радість подоланої вершини, працюють не втомлюючись, бо напруження стараюсь вчасно знімати емоційною чи фізичною розрядкою. Все це дає змогу запроваджувати елементи організації праці як власної, так і школярів, пояснювати матеріал дохідливо, емоційно, щоб вихованці могли його надійно засвоїти.

         Багато працюю над підтримкою в школярів інтересу до знань, над розвитком цього інтересу, щоб він слугував головним стимулом навчання в старших класах. Стимулюючи інтерес, стараюсь створити в класі сприятливу атмосферу спілкування учителя з учнями й самих учнів між собою - невимушену, довірливу основу на повазі до особистості вихованця, на вірі в його можливості.

         Стараюсь розвинути в дитині творче ставлення до будь - якої праці, зберегти й примножити інтерес до пізнання.

         Ні на мить не випускаю з поля зору жодного учня. Допомагаю і сильнішим, і слабшим. Серед моїх вихованців немає звичного поділу на активних і пасивних дітей - всі мої діти активісти. Кожен з учнів має доручення, причому відповідальні за певну ділянку роботи міняються місцями. Це дає змогу школяреві спробувати свої сили у різних ролях, що позитивно впливає на розвиток особистості.

         Часто проводжу в кінці уроків «Хвилинки чомучок», де діти запитують мене про все, що їх цікавить і хвилює. Інколи ставлю питання, спрямовуючи дитячу думку на роздуми: «Добре жити на білому світі. Чому?»

         У своїй роботі поєдную елементи різних видів навчання, добираю методи і прийоми досягнення поставлених перед уроком цілей, будую навчально-виховний процес на рівні самостійності учнів. Велике місце відводжу вихованню красою, ведучи дитину від уміння сприймати прекрасне до краси вчинку.

         До участі в навчанні і вихованні долучаю батьків, котрі стають моїми активними помічниками в роботі класовода  . Я знайомлюсь із сім’ями вихованців, добре знаю домашню обстановку кожного учня, на батьківських зборах у нашому класі завжди людно. Стараюсь кожного з батьків уважно вислухати, щось порадити. Проводжу анкетування батьків. Відповіді на запитання допомагають мені точніше виявити позитивні і негативні риси кожної дитини, її захоплення, доручення в сім’ї, поведінку на дозвіллі, з ким дружить. Завжди наголошую батькам, щоб вони пам’ятали, що їх особистий приклад має велике значення для придбання навичок та звичок здорового способу життя.

         Велику увагу приділяю вивченню правил техніки безпеки, фізичному вихованню, руховому режиму.

         Я завжди вчусь, багато читаю методичної літератури. Беру участь у роботі шкільних, кущових, районних, методичних об’єднань. На базі нашої школи за час атестаційного періоду був проведений семінар вчителів початкових класів, на якому я давала відкритий урок і виховний захід.

        Я працюю над проблемою: «ФОРМУВАННЯ  МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  УЧНІВ   ПОЧАТКОВИХ  КЛАСІВ».

          Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, вимагають переорієнтації системи шкільної освіти на формування в учнів життєвих компетентностей, які допоможуть їм орієнтуватись в сучасному соціумі, інформаційному просторі, навчатися, реагувати на потреби часу.

         Формування мовленнєвої компетентності полягає у здатності слухати, сприймати  і відтворювати інформацію, читати і розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, відстоювати свою точку зору, висловлювати власні думки, погляди в усній та писемній формі.

         В основі формування мовленнєвої компетентності молодших школярів лежить уміння слухати і розуміти  усне мовлення. Тому, починаючи  з 1 класу, передбачена робота над формуванням аудіативних умінь.

         Добираючи вправи з аудіювання у 1 класі, пов’язую  їх з іншими завданнями уроку. Наприклад, ознайомлюючи першокласників з новим звуком і буквою, яка його позначає, пропоную  їм визначити місце цього звука  в словах, розпізнати нову букву серед вивчених раніше і т. ін..

         Найефективнішим способом розуміння тексту є запитання за змістом тексту з кількома варіантами відповіді, серед яких треба вибрати правильну. У 3 - 4 класах практикую ще й запитання відкритого типу.

         Важливе місце у формуванні мовленнєвої компетентності учнів відводжу розвитку навичок усного діалогічного і монологічного мовлення.

         Роботу над діалогом часто проводжу в два етапи. Спочатку діти вчаться відтворювати  діалог або розігрувати  його із прочитаного тексту, пізніше - складати діалог за словесно описуваною ситуацією, за ситуативним малюнком і, звичайно, дотримуючись правил етикету і культури спілкування.

         Велику увагу приділяю формуванню  культурного діалогічного мовлення, що передбачає не тільки збагачення словникового запасу учнів формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами, а й набуттям вміння змінювати інтонації відповідно до мовленнєвої ситуації.

         Діалог є основною формою мовлення, адже використовується на рівні побутового і громадського повсякденного спілкування.

         В своїй роботі використовую такі прийоми формування навичок ведення діалогу: сюжетно - рольові ігри « У продуктовому магазині»,       « Інтерв’ю», «Телефонна розмова», вправи на відтворення діалогів, інсценування казок, у яких діалог повторюється кілька разів.

         Діалог вважаю результативним, якщо досягнуто мети всіх учасників спілкування, ніхто в процесі розмови не був ображений, не - вислуханий чи незрозумілий.

         Формування усного монологічного мовлення  має  здійснюватись шляхом переказування прочитаних чи прослуханих текстів та побудови власних висловлювань від побаченого чи пережитого. 

         Монолог повинен бути зрозумілим будь - якому слухачеві. Тому до  монологічного мовлення висуваються високі вимоги. Воно має характеризуватись такими ознаками, як :

      * змістовність (розповідь школяра побудована на відомих йому фактах, на основі його власних спостережень) ;

      * логічність (послідовність викладу думок, відсутність пропусків і повторів, наявність висновків, які випливають зі змісту );

      * точність (здатність точно передавати факти, почуття, спостереження, вибирати для цього мовні засоби, які з максимальною точністю  передають найхарактерніші риси того, про що або про кого йдеться у висловлюванні) ;

      * багатство мовних засобів (уміння вибирати слова, конструкції речень, найвідповідніші змісту) ;

      *  виразність (дотримання розділових знаків, інтонації, уміння яскраво, переконливо і стисло висловлювати думку);

      *  чистота (викорінення з мовлення « слів - паразитів», русизмів ) ;

      *  правильність (відповідність літературним нормам).

         Одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності є читання. На уроках мови і читання наголошую на правильному вимовлянні слів, інтонуванні речень, змістовому поділі речень за допомогою мелодики, пауз.

         Розвиток писемного мовлення молодших школярів полягає у формуванні уміння записувати свої думки, враження, спостереження за подіями навколишньої дійсності. Цей процес здійснюю за такими напрямками:

         1) написання вибіркових, стислих, детальних переказів;

         2) побудова власних письмових висловлювань ( розповідей, описів, міркувань) ;

         3) створення висловлювань з певною комунікативною метою.

         Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. Я надаю перевагу формам, які створюють таку мовленнєву ситуацію, коли кожен учень має можливість висловитись, проявити себе в комунікативному процесі. Ефективним з таких позицій є інтерактивне навчання, організація якого формує навички і вміння, створює атмосферу співробітництва і взаємодії.

В своїй роботі  велику увагу приділяю формуванню комунікативної компетентності учнів.

         Для розвитку усного спілкування використовую такі методи:

         * розігрування діалогу, монологу;

         * усний опис картини;

         * інсценування казок;

         * розширення словникового запасу через роботу із словником;

         * відновлення деформованого тексту, складання словосполучень та речень;

         * проведення рольових ігор, нестандартних уроків;

         * використання інтерактивних технологій ;

         * проведення бібліотечних уроків.

         Для розвитку уміння спілкуватися письмово використовую:

         * листування з ровесниками;

         * складання пам’яток щодо адекватного спілкування;

         * написання оголошень, запрошень, привітань.

         Свій досвід передаю молодим вчителям. Завжди рада, коли до мене звертаються за допомогою.

         Я завжди з вдячністю згадую своїх вчителів, особливо першу вчительку Силюк Валентину Євтухівну, завдяки якій я і обрала свою майбутню професію.

         Нинішні школярі - це наше майбутнє. І я вбачаю місію педагога саме в тому, щоб ростити вихованців небайдужими, наполегливими, духовно багатими людьми. Я повинна поважати їхні права і зобов’язана враховувати думку дітей, дивитись на них, як на творчих громадян, здатних надати допомогу у побудові кращого майбутнього для всіх.