Виступ на тему: "Формування мовленнєвої компетентності учнів початкових класів"

ФОРМУВАННЯ  МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  УЧНІВ

ПОЧАТКОВИХ  КЛАСІВ

                                           З досвіду роботи

        Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, вимагають переорієнтації системи шкільної освіти на формування в учнів життєвих компетентностей, які допоможуть їм орієнтуватись в сучасному соціумі, інформаційному просторі, навчатися, реагувати на потреби часу.

         Формування мовленнєвої компетентності полягає у здатності слухати, сприймати  і відтворювати інформацію, читати і розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, відстоювати свою точку зору, висловлювати власні думки, погляди в усній та писемній формі.

         В основі формування мовленнєвої компетентності молодших школярів лежить уміння слухати і розуміти  усне мовлення. Тому, починаючи  з 1 класу, передбачена робота над формуванням аудіативних умінь.

         Добираючи вправи з аудіювання у 1 класі, пов’язую  їх з іншими завданнями уроку. Наприклад, ознайомлюючи першокласників з новим звуком і буквою, яка його позначає, пропоную  їм визначити місце цього звука  в словах, розпізнати нову букву серед вивчених раніше і т. ін..

         Найефективнішим способом розуміння тексту є запитання за змістом тексту з кількома варіантами відповіді, серед яких треба вибрати правильну. У 3 - 4 класах практикую ще й запитання відкритого типу.

         Важливе місце у формуванні мовленнєвої компетентності учнів відводжу розвитку навичок усного діалогічного і монологічного мовлення.

         Роботу над діалогом часто проводжу в два етапи. Спочатку діти вчаться відтворювати  діалог або розігрувати  його із прочитаного тексту, пізніше - складати діалог за словесно описуваною ситуацією, за ситуативним малюнком і, звичайно, дотримуючись правил етикету і культури спілкування.

         Велику увагу приділяю формуванню  культурного діалогічного мовлення, що передбачає не тільки збагачення словникового запасу учнів формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами, а й набуттям вміння змінювати інтонації відповідно до мовленнєвої ситуації.

         Діалог є основною формою мовлення, адже використовується на рівні побутового і громадського повсякденного спілкування.

         В своїй роботі використовую такі прийоми формування навичок ведення діалогу: сюжетно - рольові ігри « У продуктовому магазині»,       « Інтерв’ю», «Телефонна розмова», вправи на відтворення діалогів, інсценування казок, у яких діалог повторюється кілька разів.

         Діалог вважаю результативним, якщо досягнуто мети всіх учасників спілкування, ніхто в процесі розмови не був ображений, не - вислуханий чи незрозумілий.

         Формування усного монологічного мовлення  має  здійснюватись шляхом переказування прочитаних чи прослуханих текстів та побудови власних висловлювань від побаченого чи пережитого. 

         Монолог повинен бути зрозумілим будь - якому слухачеві. Тому до  монологічного мовлення висуваються високі вимоги. Воно має характеризуватись такими ознаками, як :

      * змістовність (розповідь школяра побудована на відомих йому фактах, на основі його власних спостережень) ;

      * логічність (послідовність викладу думок, відсутність пропусків і повторів, наявність висновків, які випливають зі змісту );

      * точність (здатність точно передавати факти, почуття, спостереження, вибирати для цього мовні засоби, які з максимальною точністю  передають найхарактерніші риси того, про що або про кого йдеться у висловлюванні) ;

      * багатство мовних засобів (уміння вибирати слова, конструкції речень, найвідповідніші змісту) ;

      *  виразність (дотримання розділових знаків, інтонації, уміння яскраво, переконливо і стисло висловлювати думку);

      *  чистота (викорінення з мовлення « слів - паразитів», русизмів ) ;

      *  правильність (відповідність літературним нормам).

         Одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності є читання. На уроках мови і читання наголошую на правильному вимовлянні слів, інтонуванні речень, змістовому поділі речень за допомогою мелодики, пауз.

         Розвиток писемного мовлення молодших школярів полягає у формуванні уміння записувати свої думки, враження, спостереження за подіями навколишньої дійсності. Цей процес здійснюю за такими напрямками:

         1) написання вибіркових, стислих, детальних переказів;

         2) побудова власних письмових висловлювань ( розповідей, описів, міркувань) ;

         3) створення висловлювань з певною комунікативною метою.

         Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. Я надаю перевагу формам, які створюють таку мовленнєву ситуацію, коли кожен учень має можливість висловитись, проявити себе в комунікативному процесі. Ефективним з таких позицій є інтерактивне навчання, організація якого формує навички і вміння, створює атмосферу співробітництва і взаємодії.

В своїй роботі  велику увагу приділяю формуванню комунікативної компетентності учнів.

         Для розвитку усного спілкування використовую такі методи:

         * розігрування діалогу, монологу;

         * усний опис картини;

         * інсценування казок;

         * розширення словникового запасу через роботу із словником;

         * відновлення деформованого тексту, складання словосполучень та речень;

         * проведення рольових ігор, нестандартних уроків;

         * використання інтерактивних технологій ;

         * проведення бібліотечних уроків.

         Для розвитку уміння спілкуватися письмово використовую:

         * листування з ровесниками;

         * складання пам’яток щодо адекватного спілкування;

         * написання оголошень, запрошень, привітань.